6. Розрізняють наступні форми меланоми:

Меланома, яка поширюється поверхнево (поверхнево-поширена), характеризується повільним ростом, частота виникнення найбільша (47%- 70%). Ця форма меланоми розвивається у пацієнтів молодого віку (30-40 років) з однаковою частотою на відкритих і закритих ділянках шкіри, у жінок частіше на нижніх кінцівках, а у чоловіків – на верхній частині тулуба, де формується пляма неправильної форми з нерівними крами, має нерівномірне забарвлення (може бути з осередками знебарвлення і регресії. Через кілька років в ділянці плями може відбуватися формування вузла, що вказує на перехід процесу від горизонтального до вертикального росту.

Вузлова (нодулярна) меланома – зустрічається в 15%-39% випадків, частіше виникає у чоловіків (60%, у жінок – в 40%) у віці 50 і більше років; локалізується на шкірі спини, голови і шиї, а також кінцівок; характеризується швидким ростом у товщу шкіри, супроводжується виразкуванням і кровоточивістю, має самий несприятливий прогноз

Акролентигінозна меланома – складає близько 10% серед інших форм меланоми; локалізується в ділянках нігтьового ложа, долонях і підошвах; частіше розвивається в темношкірих осіб.

Лентигінозна меланома (злоякісна веснянка Хатчинсона, меланоз Дюбрейля) складає 5-6% серед інших форм меланоми; розвивається на тлі пігментної плями (родимки), як правило на обличчі, частіше у жінок; характеризується повільним горизонтальним ростом, має найбільш сприятливий прогноз.

Меланома слизових оболонок – може зустрічатися у будь-якому органі, де є слизова оболонка, включаючи порожнину рота, шлунково-кишковий тракт, статеві органи.

Увеальна меланома (очна меланома) – рідкісна форма меланоми, зустрічається в 3% випадків і розвивається в оці, вражаючи різні відділи ока. Усі ці захворювання об’єднані однією загальною назвою - «меланома», але кожне має свої особливості діагностування.